Перше слово в реченні пишемо з великої букви.

У кінці речення ставимо крапку, знак оклику або знак питання.

Мова складається зі слів, а слова — з мовних звуків.

Мовні звуки на письмі позначаємо буквами.

Звуки є голосні і приголосні.

Приголосні звуки бувають тверді і м’які.

Букви бувають великі і малі, рукописні і друковані.

Звуки ми чуємо і вимовляємо, а букви — пишемо і читаємо.

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу.

Приголосні звуки утворюються з голосу і шуму або тільки шуму.

Букви я, ю, є, і, ь позначають м'якість попередніх приголосних звуків.

Буква й завжди позначає м'який приголосний звук.

Букви я, ю, є позначають два звуки, якщо стоять на початку слова або складу.

Буква ї завжди позначає два звуки.

Апостроф ставимо після твердого приголосного звука перед буквами я, ю, є, ї.

Дзвінкі приголосні звуки в кінці слова і складу вимовляємо дзвінко.

Кожний склад має голосний звук.
Скільки в слові голосних звуків, стільки і складів.

Слова з рядка в рядок переносимо по складах.

Слова зі збігом приголосних можна переносити по-різному. Наприклад: дві-рник і двір-ник.

Під час переносу не можна відривати від слова склад з однієї букви.

Сполучення букв дж і дз, які позначають один звук, під час переносу слів не можна розривати. Наприклад: си-джу, за-дзеленчав.

При переносі слів букви й, ь та апостроф не можна відривати від попередньої букви.

Слова, які мають один склад, переносити не можна.

Імена, по батькові та прізвища людей пишемо з великої букви.

Клички тварин пишемо з великої букви.

Нàзви міст і сіл пишемо з великої букви.

Нàзви гір, рік, озер, морів пишемо з великої букви.

Зв'язані за змістом речення утворюють текст.

До тексту можна дібрати заголовок.

У тексті є зачин (початок), основна частина і кінцівка.